Споглядаючи

---

їхав я колись в дубровнік дивовижні гори, місця й закинути будинки доводилося там бачити,а саме на шляху зі всього, що я бачив до кінцевої мети, мені найбільше запам'яталося місто Плоче. з населенням в 6 тисяч людей, проте високорозвиненим портом, воно захопило мою уяву яко індустріалізатора я завжди любив поняття розвитку міст з перспективи наданням їм фабрик і промисловості - це, кажучи просто, життєво необхідна річ для самого існування міста. отже, продовжуючи подорож, ми їхали далі жарко було, а я ще слухав дуа ліпу а потім стояв на боснійському кордоні і мені не вірили, що 14(i wonder why?) а далі ще трохи їзди крізь ці цікаві місцини й були ми в дубровніку доволі смішно, що перше запитання, яке мене цікавило було таке: все є, крім макдональдса, навіть німці з мене сім'я трохи сміялася, але я вважав і вважаю цю замітку доволі резонною, проте nevertheless гуляли по старому місту, яке величезне весело було доти, доки не треба було купляти продукти: як вийшли,то все закрито й нас буквально здувало, але буває але найцікавіше було, як я блукав сам по місту один з найхолодніших і найсамотніших моментів мого життя бо там було реально холодно, а ще не було з ким поговорити проте жувати соплі не було б дуже резонно про це що ж я пробую сказати, так це те, що красу варто шукати в спостережливості, озирнися, аналізуй і роби висновки можливо, найдеш те,що буде незвичним на слух, але дививожним на сприйняття

---