zoria lvivska
  • introduction
    • welcome - zoria
    • about-me
  • poetry in english
    • Time Machine
    • Camel
  • MY MASTERS, AWAKEN!
  • Borderline
  • Moses
  • The new beginning
  • The art of persistence
  • The forgotten one
  • An abandoned hotel
  • Sing alone, be yourself
  • A miriad of passing clouds
  • A small talk
  • The art of learning
  • Time
  • ПОЕТИКА НА українській
    • Патаґонія
    • Зимні води
    • Боснійський психопат
    • Дестинація - Північ
    • Церква
    • Вона?
    • Ода вітряная
  • Ноктюрн
  • Тривіальність
  • Еквілібріум
  • Брейккор
  • Багряний етюд
  • Несучи рюкзак сам
  • Казка
  • Гротеск
  • Минувші дні
  • Сніжинки
  • 0:56
  • Закриваючи очі
  • Головою об скло
  • За горизонтом
  • Споглядаючи
  • Серед люмінісцентних ламп
  • Під палючим сонцем
  • Сонце
  • Країна Дежавю
  • Сон
  • Короткий удар
  • Дикий танець
  • POETIKA na hrvatskom
    • Kad se cemo naci
  • SPECIAL POETRY(2022-2023)
    • Ataxia
    • Мейнфрейм
    • Farlands
    • (without a name)
    • Високі сподівання
    • Перезавантаження
    • -
Powered by GitBook
On this page

0:56

PreviousСніжинкиNextЗакриваючи очі

Last updated 1 month ago


все ще адаптуючись до того, що навколо мене твориться доволі химерно дивитися, як я поволі вертаюся до того, чим я був але зараз воно якось змішується з тим, чим я став

колись я вже писав подібне справді але, чесно кажучи, я навіть не знаю, що можна добавити люди будують плани, люди щось шукають а я,останнім часом, почав тихо спостерігати якось затуплюється моя щира любов до відкритості й доволі характерної поведінки запальнички, яка присутня і важко сказати, чи це добре, чи це зле можна лише спостерігати, бо якось земля з-під ніг тече, не встигаючи обернутися

... доволі дивний момент, коли навіть те, що ти вичитував,шукав, досліджував, не може тобі допомогти воно втратило свою актуальність