zoria lvivska
  • introduction
    • welcome - zoria
    • about-me
  • poetry in english
    • Time Machine
    • Camel
  • MY MASTERS, AWAKEN!
  • Borderline
  • Moses
  • The new beginning
  • The art of persistence
  • The forgotten one
  • An abandoned hotel
  • Sing alone, be yourself
  • A miriad of passing clouds
  • A small talk
  • The art of learning
  • Time
  • ПОЕТИКА НА українській
    • Патаґонія
    • Зимні води
    • Боснійський психопат
    • Дестинація - Північ
    • Церква
    • Вона?
    • Ода вітряная
  • Ноктюрн
  • Тривіальність
  • Еквілібріум
  • Брейккор
  • Багряний етюд
  • Несучи рюкзак сам
  • Казка
  • Гротеск
  • Минувші дні
  • Сніжинки
  • 0:56
  • Закриваючи очі
  • Головою об скло
  • За горизонтом
  • Споглядаючи
  • Серед люмінісцентних ламп
  • Під палючим сонцем
  • Сонце
  • Країна Дежавю
  • Сон
  • Короткий удар
  • Дикий танець
  • POETIKA na hrvatskom
    • Kad se cemo naci
  • SPECIAL POETRY(2022-2023)
    • Ataxia
    • Мейнфрейм
    • Farlands
    • (without a name)
    • Високі сподівання
    • Перезавантаження
    • -
Powered by GitBook
On this page

Головою об скло

PreviousЗакриваючи очіNextЗа горизонтом

Last updated 1 month ago

доволі часто в мене в голові виникає картинка,де я вишу з ногами закинути за умовною жердиною проте найцікавішим образом буде те, що я персонізую набирання досвіду в житті наприклад, через мистецтво боротьби характерним прикладом цього буде Брюс Лі Його стиль, філософія й мистецтво персони - уособлюють для мене красу гармонійного поєднання якостей людини я не є його фанатом, як і будь-якого іншого персонажа, проте я поважаю стиль якщо він має в собі витонченість, елегантність, граціозність і є надихаючим на нові звершення.

але до чого ж ім'я цієї прози "головою об скло"? а це пов'язано з відчуттями, яке дає відродження свого стиль біль, кров і розбите лице - іпостас вершителів цього шляху який не має кінця бо завжди можна досягнути більшого, кращого і працювати над собою й своїм стилем