Гротеск

---

Пам'ять - цариця всіх ознак людського, оскільки без пам'яті нема й тебе.

Невже ми, людський брід, не розуміємо, що нас не існує, як виду, якщо забрати особистість особистість людини - як канва: унікальна, забризкана, але картиною може стати в будь-яку мить.

але я ніколи не розумів, як люди живуть цей феноменон - велика таємниця для мене я часто заглядаю на людей, сиджучи сам десь в куточку розглядаю з далі, таке собі шоу трумана чи не так? а якщо б мене розглядали як кролика, який працює тільки експериментальним видом тварини, який може перестати існувати? що, якщо мене не існує, а цей крлик - моя особистість: коротка, не барвиста, але ефімерна а що, якщо моє его - це барвистий калейдоскоп спогадів, машина часу й знань, яка може показати й згадати багато історія, які не були бачені іншими так, як мною

... а якщо ж мене світ ненавидить? що мені робити?! якщо раби не кращі від свого рабовласника? якщо не розуміючи, ідуть по мене, не знаючи, що вони хочуть якщо ненавидять, не вміючи пробачити який резон у цих людях? а якщо мене кохатимуть всім серцем, а мене кликатиме ця зоря з пісень групи Кіно, по імені Сонце а дальнюю путь? А якщо я знову зустріну ту, яка вчила мене англійської у третій ночі на балконі зоряному? а якщо я зустріну ту, яка мене вчила вальс танцювати, а я все забув. а якщо ту, що дала мені знання про іспанську й змотивувала вивчити?

grotesque? grotesque! а якщо це все метелики, які, пирхаючи в просторі пробують за себе нагадати, кажучи, "Подивись мені в очі!" а я закрию очі й пробіжу! якщо ж я танцювати након на своїх же кістках, торжествуючи перемогу вічного над живим, не відчуваючи холодного заліза між грудьми?

Танцювати, танцювати на смерті своїй власній! щоб згадати, за чим я прийшов

згадуючи, що шептали мені вітри диких хорватських берегів: Imaš srce, imaš dušu, pa zašto neceš živjeti kad sam rekao da čes, da čes! Šta ti tvoje sjecanje je rekao? Rekao je, da moraš se sječati!

---