Казка

---

деколи я спостерігаю за собою й бачу,що я починаю змінюватися за типом мислення але чому? чим це було спричинено? мабуть, це доволі різні фактори має в собі байдужість людей, їхня іронічність з лицемірністю і ідеальним прикладом цього може стати те, що я бачив голуба,який ледве боровся за життя, а я йому не міг допомогти... але чому є це прикладом? а от тому що люди так само діють між собою: вони не допомагають один одному, бігме, позаяк не хочуть чи не вважають, що їм це вигідно люди живуть стаями, які мають свої правила, бо нема людини, яка хоче повністю бути сама без приналежності до чогось. але що я тут шукаю? хто був людяний, той вже пішов хто хоче бути мертвий, вмре хто хоче ожити, оживе той, хто є нічим, має стати всім, якщо він цього прагне ми маємо любити один одного, так ми проживемо крізь тяжкі часи ми маємо допомагати один одному,щоб не счахліти в кості

... згадуючи за голуба, хоч я й не люблю вдаватися в емоції, але мене болить серце за нього а особливо за те, що я не міг йому допомогти тут і криється казка, за яку говорить назва але вона не має й не матиме доброго кінця це довго бо казка ця - це тиха ущелина, з якої не всі знайдуть вихід

---