Дестинація - Північ
Last updated
Last updated
цього разу, я вертаюся до свого звичного формату, а, власне, - прози. чомусь у мене в житті миттєвості проходять так швидко, що не встигаю озирнутися сонце, місяць, сонце, місяць роки за днем, день за роками я вже й на себе не схожий: заріс і виріс ще трохи й вікінгом постану але чи цього я хотів, коли я змалку їхав у Хорватію? прослуховуючи музику, я згадую ті часи, коли я починав народжуватися по-справжньому щиро я вірив і любив а зараз що? йду й йду, ніц не найду мабуть, це тимчасова оманна,осліпа ефімерний шлях проби пера - моя душа засинаючи, я згадую ці прекрасні образи гуаші, які тепер гниль будучи чесним, я не знаю, куди я пливу а хіба я колись та й знав? попри знедолю сподіваючись ах, а скільки я чув про себе чи справді я такий поганий, як звуть мене люде? чому я маю серед них бути, чому не піти? не хочу я слухати цих дум хочу течії нові відкривати хочу острови Тувалу пізнавати читати історії про мандри вітрянії не хочу я цих людей, по горло мені, кляті скільки досад, скільки образ а ти маєш спокійно дивитися ,як тоне корабель потопа в власнім плахкотінні мліючи й засина а кораблик твій пливе, мигчить душа душу вмить звесилить завдають мусять они Захід і Схід з'єднати розірване в одне святе благословінне, спочите й умите діадему сонця й зорі-місяця корону мусиш одягти степи безкраї степів озорих пізнать душа вже хоче вмить не хочу, не хочу на Дистанацію Північ, бо звідти я вже й вратить не з можу ніколи тюрма буде ся за мене в душі кайданки, голки й ножі спасіть! змерзну я, як Прометей, ктори кутий був Орлом, ах клятий цей Орел, Орел! ангельські образи в лиці митають огні,злії, супостатні крові запікаючи до дна "А чи правильно ти йдеш?" - питається один Другий, провівши, каже: "Чи вірний був ти своїй землі?" Третій, кої Михаїл приставляючи меча до горла пита "Чи чесним був, коли бродив?" Страху я й вже не чув: заснув Падаю я далі, нірвану пізнаючи пекло Дантеса й Рай утіх плотських синонімічно в голові ярить гудить груди б'є, збиває бачити я й уже не зможу кричу: "Не зубожіть!" сміються з мене,потопаючи в багні та один на вік спита: "Чи час?" одповім я й словом, побачивши землю рідною,Мойсеєву могилу "Вже час"
