Патаґонія

---

Далечінь цих земель Незвіданих, величних Що манять величчю й тишшю Каждому свій нрав і права О, гори, піски й низини Пронизливий крик вітру Який оглушує вуха жеребця Згадуючи запах чебреця Фйорди й глацьєри, то душа моя! Ґренландія - не моя Сніги й тундри - це сибірське Кості наших там - одвічні Ця ж земля, далекая, шпаньйольська І сонце, і місяць Однакові вони в тому місці Куди не підеш - шляху не знайдеш Право, ліво - океани ревуть Лише природою будеш жити Надією та спокоєм Надій зітлілих, милих

---

---