Ноктюрн

---

Зорі я вже й не бачу Лісна феєрія в душі ігра Ігра, палає, крякотить Покою знать не зна! І дим пахкотить наскрізь Граючи в дебют-етюд Гоголівський чар-ноктюрн! О, дивнії бестії Казок сих опіваних Фольклор живе й 'че! У душі свакого од нас! А малювать піду я такт Вії вія розпущу Заснуть вже й не збагну Хвойні й пустельні Нічні й денні Рослини колом постають Портрети тих, хто є Але знать забуть буде Давнії зугераути Не зрівняться вмить однак! Оком змигнуть есть маст Єр ноктюрн уже не тет-а-тет Бо небеса ждуть й молять Да вернеться сей юнак До себе в край Пастельних хмар і розмарин Ватра й вдова уже! Новонароджена вона Ноктюрна жде однак А світанок вже й виграва Сурму нових свічей

---